Видра і видавець: що спільного?

Чому вигадливі молоді редактори обрали своїм талісманом видру? На це є щонайменше три причини:

  • видра має миролюбний характер, проте є хижаком. Видавець також на перший погляд мила та добра людина, але дедлайни перетворюють його на маленького тирана;
  • ці тварини ведуть сутінково-нічний спосіб життя. Видавці ж мають багато роботи, тому регулярно працюють вночі;
  • видра має веселу вдачу і є навдивовижу грайливою. А видавець бавиться з ідеями і читачами, часто може піти на ризик у своїх діях – для нього робота не тільки професія, а й гра.

Тож бачимо, що видра й справді є колегою видавця на зоологічному фронті. Читайте “ВидРу” та ловіть найбільших видавничих рибин!

Про особливості проекту, його історію і місію читайте далі.

Куратори Марина Женченко та Ярослава Прихода про “ВидРу”

Інформаційний ресурс «ВидРА» — плід роботи студентів- другокурсників (2017/18 навч. року), який народився в бурхливих інтелектуальних дискусіях і розвився в партнерській співпраці студентів та викладачів, які не вчили і не керували, а мотивували до пошуку істини, адже «навчання взагалі не має значення, якщо ти чітко не розумієш навіщо це тобі».

Для глибшого розуміння дисципліни «Інформаційні видання» ми обрали для студентів інноваційний формат роботи.  Нам важило на тому, щоб у процесі навчання студенти навчилися виявляти й аналізувати глобальні трансформації у світовому книговиданні,  працювати з фаховою англомовною термінологією, добирати матеріали і готувати вторинні інформаційні продукти  на основі фахових зарубіжних електронних видань, зокрема: Book Business Magazine, Digital Book World, Publishing Perspectives, Publishers Weekly, ForeWord Reviews, Independent Publisher Magazine, International Digital Publishers Forum, Library Journal та інших.

Занурення у світові простори редакторсько-видавничого фаху, постійне перебування на гребені інноваційних  хвиль — це те, що, на нашу думку, формує професійний стрижень видавця і редактора майбутнього.  Індивідуальний і колективний пошук, командне розв’язування проблем, застосовування різнодисциплінарних знань, виявлення прогалин у цих знаннях, набуток нових  знань і навичок, творчий неспокій і відповідальність, увага до думки іншого і розуміння його  — це легкі штрихи  до тієї частини курсу, яка, наче айсберг, залишилась під водою. Утім вона працюватиме на те, чого шукають роботодавці.

А вимоги роботодавців до майбутніх фахівців охоплюють широкий спектр компетенцій: стратегічне, критичне та аналітичне мислення; креативність; IT-грамотність; знання іноземних мов; навички працювати в команді; здатність швидко навчатися; вміння працювати під тиском / стресостійкість; грамотна письмова і усна мова; когнітивна гнучкість; ініціативність. Ми працювали в полі цих вимог. Нам було важко, ми долали перешкоди, розриви в комунікації. Поволі, але йшли. Маємо результат. У портфоліо другокурсника  —  це вагомий набуток. Для викладачів  — це виявлення вузин і мілин у навчальному процесі, новий досвід для осмислення, нові знання.

Дякуємо Вам, дорогі колеги,  за радість спілкування, за творчий неспокій і креатив, що розриває шаблони. Ми віримо у Вас і в те, що «ВидРА»  вестиме Вас у професійному житті.

І наостанок, про враження від проекту і про те, чого навчилася  команда “ВидРи” у процесі її створення

Дарина Бордун

Наш проект функціонує для тих, хто має відношення до видавничого і письменницького фаху, в першу чергу молоді люди, для яких наш дайджест зможе стати класним путівником у царині книжки.

 Олена Герасимова

Особливо хочу виділити дві навички. Перша – відкриття нових шляхів збирання інфомації. Я вперше працювала з іноземними джерелами на такому рівні. Ти не просто перекладаєш матеріал, ти досліджуєш його. А потім підлаштовуєш текст під регістри українського читача. Дуже корисний досвід, який я вже не раз застосувала для кількох проектів.

Друга навичка – занурення в глибини командної роботи. Часом було складно пристосуватися, десь хотілося наполягти на своєму… Однак тепер я справді розумію, що таке компроміс. Зрозуміла також, що редактор – це не лише організація роботи чи “останнє слово”. Це також підтримка своєї маленької команди. Переконана, що проект функціонуватиме ще не один рік. Видавнича справа невтомно всотує нові ідеї. Інновації – це повітря, яке видавці хапають спраглими ковтками. Тому “ВидРі” буде чим тішити своїх читачів. Вона здатна бачити не лише те, що на поверхні видавничого життя, а й усю дію під водою. “ВидРа” полює на ідеї. А попит на них не зникне ніколи.

Богдана Дехтяренко

Наш ресурс всеохоплююче розкриває видавничу справу. Кілька слів про майбутнє проекту… Можливо, у майбутньому будемо використовувати більше джерел, особливо за дуже вузькими напрямками. Якщо ми говоримо про дизайн обкладинок та інновації в цій справі, то можливо є ресурси, які спрямовані тільки на цю тематику. Так само з дитячою літературою. Є дуже багато ресурсів, які повідають про інновації в дитячому книговиданні.
У роботі ми послуговуємося перевіреними досвідом та часом джерелами, які стали пріоритетами для багатьох видавців як за кордоном, так і в Україні. Звісно, інколи стаття потребує більшої перевірки. Коли ми говоримо про якусь надзвичайну подію, перевіряємо, насамперед, її оголошення в інших медіах.

Марія Трофіменко

Цей проект навчив мене працювати з технікою перекладу. На щастя, сьогодні більшість іноземних понять та термінів вже інтегровані не лише у наукову сферу, а й у повсякденне життя. Читачі вже звикли до зарубіжних «стокових фотографій» та «паблішерів”. Хоча досить складно було точно за новими правилами перекладати іноземні прізвища.

Аня Овчаренко

Команда, як завжди, формувалась “у бою”. Як воно зазвичай буває: обговорюємо, “накидаємо” ідеї, іноді вже до абсурду доходить. Досі згадують, як ми з Микитою в процесі вигадування назви одночасно вголос закричали “Шарлотка Бронте!”. Назва нам до сих пір здається максимально крутою, але для іншого сайту. Завжди так, що хтось долучається активніше, комусь цікавіші якісь теми, вони “чіпляють”. І одразу зрозуміло, що людині, яка цікавиться, треба і давати цю рубрику або обов’язок. Воно відбувається завжди якось “напів у повітрі”. Просто в один момент всі розуміють, що ця людина має займатись тим, бо у неї виходить і вона “хворіє” цим.

А потім — мільйон повідомлень у месенджер, мільярд варіантів назви, тріліон способів, як обрати, щоб подобалось усім. Чого тільки вартують “сувої”, які приносила Мирослава Василівна. Коли з них читаєш варіанти назв, одразу стаєш тим самим гонцем. І не дай боже тобі принести погані новини 🙂

Виявилось, що переклад та редагування має стільки нюансів, що життя не вистачить. Рятувала нас тільки кава. “Кава з редактором” особливо.

Катя Ганенко

Для мене “ВидРа” дорога тим, що вона стала майданчиком для розмови про книги з людьми різного віку, які мають дуже різний читацький досвід.

Багато матеріалів «Книгосупу», наприклад, розповідають про дитячу, юнацьку літературу і комікси — це ті  жанри, про які в дитинстві я дізнавалася просто в книгарнях, коли новинки надходили на полиці. Тоді було дуже легко закохатися в одну з частин величезної саги, продовження якої вийде перекладом невідомо коли.

Це був початок двохтисячних, і доступ до інтернету був обмежений. А книжкових ресурсів, які б велися хоча б однією з мов, які я тоді розуміла, просто не існувало. Доводилося чекати наосліп, *на щастя, про Джорджа Мартіна я тоді ще не знала*.

Круто, що завдяки нашому ресурсу україномовні читачі різних поколінь зможуть відстежувати анонси і бути в курсі книгоподій в усьому світі.