Випадковий романіст — книжка завдяки «вкраденим моментам»

Я пишу роман, хоча ніколи не мав такого наміру.

Моє письменство почалося наприкінці минулого року, на межі веселощів і катарсису. Щоразу, коли в мене виникала нестандартна ідея або коли відчував напруження чи розчарування,  я спрямовував творчу енергію в потрібному напрямі. Спочатку не існувало жодного задуму, сюжетної лінії чи якихось амбіцій. Але я далі писати і помітив, що деякі частини почали набувати спільних рис.

Під час написання я використовував лише стандартний додаток Notes на своєму iPhone. Я вміло працюю з незграбною, але функціональною клавіатурою Apple, і хоча автоматичне виправлення іноді призводить до якоїсь маячні, здебільшого я викладаю свої думки без проблем.

Я живу в Нью-Йорку і пишу в метро, ​​в черзі або після того, як вкладу свою дитину спати. У перервах між подіями мої думки вирують, і я записую їх, поки вони «теплі».

Цей метод, здається, працює. Наразі «рукопис» містить приблизно 20 000 слів і я не збираюся сповільнюватись. Чи опублікую я колись цю історію? Насправді, я ще не знаю. Я просто насолоджуюся процесом.

Ось декілька уроків, які я засвоїв завдяки своїм зусиллям. Сьогодні вони можуть стати в пригоді під час випадкового чи завчасно спланованого написання книжки.

Забудьте про потребу писати лінійно                                                                        
Під час однієї поїздки в метро мене надихнуло вигадати персонажа для оповідання, хоча я навіть не мав уявлення, яким буде його фінал. Іншого разу я вирішив написати остаточне закінчення історії, але воно могло стати і кінцем усієї книжки,  і кінцевим епізодом третьої частини, наприклад. Все залежить від того, як далеко зайде цей проект. Тому зараз — це неважливо. Поки що я зосереджусь на написанні того, що хочу написати саме цієї миті.

Пропустіть деякі елементи
Якщо я маю 30 вільних секунд у черзі в банку, я пишу те, що можу, відкинувши переживання стосовно ідеальної мови викладу чи належної кількість епітетів. Я пишу достатньо, щоб переконатися, що запам’ятаю цей цікавий поворот сюжету, аби потім його удосконалити. Можна швидко у формі голої схеми занотувати цікавий діалог або мовний каламбур, накреслити малюнок.  Завжди можна витратити час на облагородження цього матеріалу після того, як питання у банку будуть вирішені.

Записуйте все
Я рідко редагую текст, коли пишу на льоту. У цьому є свої переваги. Я записую дивовижні ідеї та нереалістичний розвиток подій, все, що мене надихає або цікавить. Найчастіше, коли я перечитую свої нотатки, ці ідеї важать більше, ніж у момент написання. Багато основних подій моєї історії виникли з випадкових думок, які спочатку здавались смішними.

Переглядайте
Якщо я не відчуваю в собі сил і натхнення написати щось саме зараз, я передивляюся попередні шматки тексту та перевіряю, чи потрібні вони взагалі. Можливо, щось варто доопрацювати. Часто я знаходжу краще слово або яскравіший зворот, іноді додаю те, що пропустив під час початкового написання.  Та навіть, якщо я не виконаю всіх цих дій, все одно корисно згадати те, що вже було написано. Це допомогає створити новий епізод, а часом, просто поглянути на сюжет з іншого боку.

Побачте перспективу
Час до часу я відкриваю свою незакінчену роботу на ноутбуці або друкую її, а потім сканую усі матеріали. Перегляд тексту в іншому форматі з іншим шрифтом допомагає мені мислити по-новому і швидше виявляти слабкі місця, сюжетні прогалини та громіздкі діалоги. Після таких операцій, наступного разу, коли я матиму дві хвилини в автобусі, мої зусилля будуть зосереджені на стратегічних моментах, аби рухатись далі в написанні.

Зробіть резервну копію
Гаджет може впасти або опинитись у руках злодіїв. Я постійно синхронізую свій телефон з ноутбуком та надсилаю останній варіант «рукопису» собі електронною поштою декілька разів на тиждень, щоб позбутись ризику втратити  свій роман.

Не тисніть на себе
Я в жодному разі не хочу, щоб написання роману було для мене тягарем чи обов’язком і забирало забагато часу. Я продуктивніший і креативніший, коли використовую процес написання, як особливий вид задоволення та творчого вияву, а також можливість побудувати унікальний світ, який цілком належить мені. Я створюю те, що хочу створювати, і мені добре від цього. З таким ставленням будь-які побоювання відходять на задній план.

ДжерелоMichael GalantThe Accidental Novelist – How Stolen Moments Can Make A BookBookBaby Blog.
Опубліковано: 5 лютого 2018 р.
Зреферувала Дарина Бордун.

Поширте у соціальних мережах:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *