Самвидав – не план «Б»

самвидав

Єва Леско Натіелло — авторка бестселера «The Memory Box», самвидавного психологічного трилера про жінку, яка «загуглила» себе і виявила приголомшливі подробиці про своє минуле, які вона не пам’ятає.

Єва захоплюється есеїстикою, пише про творчість, самвидав і власну творчість. В цій статті історія про самвидавнив, досвід публікації бестселеру, і шалену цілеспрямованість пані Натіелло.

“Хочу поділитися сповіддю. Я ніколи не планувала самостійно публікувати свою книгу, а розраховувала на шалений успіх після видання у традиційному видавництві. Не так сталося, як гадалося…”

Коли я вперше поглянула на самвидав як на цілком реальний варіант, це був знак відчаю, крок, на який я була готова зважитися лише у крайньому разі. Я пообіцяла собі, що не закину свій рукопис в глибоку шухляду і в жодному разі не забуду про нього. Навіть якщо не вдасться знайти видавництво та агента, який просуватиме книгу. Ні. Надто багато часу та зусиль я на неї витратила.

Ця обіцянка надихала мене і давала сили під час нескінченних пошуків видавництва, безлічі марних спроб залучитися підтримкою. До останнього я не вірила, що коли-небудь користаюсь своїм «самвидавним» планом «Б».

Досить скоро «втішний» варіант набув цілком реальних перспектив, але я все ще не могла з цим змиритися. Мене переслідувало почуття провалу. Одна справа — самостійно публікувати книгу, якщо ти дійсно цим захоплюєшся. Проте мені це здавалося жахливою катастрофою. Відмова за відмовою у традиційних видавництвах змусили мене засумніватися в книзі, якою я так пишалася…

Іноді читачі запитують мене, коли я почала її писати й скільки часу я на це витратила. Коли я даю відповідь, то завжди чую вражене: «Чому так довго?!» Той, хто хоч раз писав і публікував книгу, посміється з цього запитанням. На мою думку, читачі не повинні зіставляти час, необхідний для написання книги, з тим, котрий вони витратили на читання. Я, мабуть, єдина авторка, яка сумує, коли чує від читача: «Я прочитав вашу книгу за одну ніч, не міг відірватися». Згадуючи міріади ночей, витрачені на написання та редагування. Важко прийняти той факт, що в житті інших твоє творіння зайняло всього одну ніч.

Тож, що саме зайняло так багато часу? Вісімдесят один раз у традиційних видавництвах повертали мій рукопис. Роки. Замість того, аби розвивати свою письменницьку кар’єру та рухатись вперед, весь час даремно витрачено в намаганні задовольнити видавців. Які, врешті–решт, все одно відмовлялися публікувати мою книгу.

Тоді я ще не знала всіх переваг «самвидаву» над традиційними видавництвами. І те, що самвидав — це авторський спосіб нарешті зробити те, чого так давно прагнув — побачити свою книгу в руках у читачів. Сьогодні досягти цієї мети легше, ніж будь-коли, завдяки існуванню безлічі сервісів самвидаву.

Зрештою, не має значення, як саме книга виходить на ринок. Знаєте, хто став моїм учителем? Сотні тисяч читачів, які купили мою книгу. Ті самі читачі, котрі допомогли їй потрапити в список бестселерів «New York Times» та «USA Today». Чи шкодую я щодо самвидаву? Так. Що не прийшла до цього раніше.


Дізнатися більше можна тут:

  1. Як зменшити кількість плагіату в еру цифрового самвидаву
  2. Українська платформа для самвидавців
  3. Як підготуватися до самвидаву: правильний редактор
  4. Як підготуватись до самвидаву: дизайн обкладинки
  5. Електронний самвидав або як побудувати письменницьку кар’єру без видавництва

Джерело: Eva Lesko Natiello. Self-Publishing Is Not A Back-up Publishing Plan.  BookBaby.
Дата звернення: 16 грудня 2018 р.
Переклала і зреферувала: Олександра Дідух.

Поширте у соціальних мережах:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *