Найкращий дебютний трилер осені 2017 року від Лів Констянтин

Лінн та Валері написали книгу разом, незважаючи на те, що живуть за сотні миль одна від одної. Дебютний трилер «Остання місіс Періш» вони видали під псевдонімом Лів Констянтин.

Дебютний трилер

Коротко

До пантеону поганих дівчат Gone Girl тепер можна додати Ембер Паттерсон, маніпулятивну героїню “Остання місіс Парріш”, яка зосереджує свою увагу на заможній парі Дафні та Джексоні Парріш сестер Лінн та Валерії Костянтин.

Лінн та Валері написали книгу, незважаючи на те, що вони живуть за сотні миль одна від одної. Тут вони розповідають про свій процес.

Від авторок

Лінн: Всі сестри сперечалися через одяг, а ми через наших вигаданих друзів. Хто з них що вдягає, що думає, що каже. Хто знав, що в дорослому віці ми будемо так само сперечатися щодо вигаданих персонажів нашої книги. Однак суперечка завжди носить характер дипломатичних перемовин.

Валері: У нас є стале правило: якщо в тексті є момент, який одній з нас не подобається, то він має бути видалений.

Лінн: Так, для нас це працює. Але ми з Валері на одній хвилі, тож таке трапляється рідко.

Валері: Коли ми почали писати наш дебютний трилер, було багато питань щодо персонажів. Ми поставили запитання: «Що персонаж буде робити?». Це дало поштовх.

Лінн: Також нас запитують весь час, як ми можемо писати разом, коли живемо так далеко одна від одної. Сьогодні легко бути на зв’язку, завдяки повідомленням, ФейсТайму, тому ми легко зв’язувались, коли треба було обговорити текст.

Валері: Я завжди за тоном голосу Лінни можу визначати, що вона має щось нове для мене. Ми зідзвонюємось по ФейсТайму кожного дня, і на це у мене завжди відведений час у моєму графіку.

Ми звіряємо наші роботи та обговорюємо наступні події в книзі. А іноді я вранці отримую повідомлення від Лінни на-кшталт: «Коли я вигулювала собаку, мені на думку спала надзвичайна ідея. Це може виглядати дивно, але спочатку послухай..».

Лайфхаки

Лінн:  Коли ми писали «Останню Місіс Періш», наш спільний дебютний трилер, ми побачили, що для нас дуже корисно «розділяти та владарювати». Новела має дві головні героїні, обидві сильні за характером, тому для нас було ідеально розділити їх між собою. Дві жінки. Дві історії.

Однак кожна з нас відчувала відповідальність за іншого персонажа, тому добре його вивчала. Ми могли написати розділ про іншу героїню, а картинка при цьому була все ще правдоподібною.

Валері: Це був такий гармонійний процес, наші герої розвивалися, історія рухалася в напрямках, неочікуваних навіть для нас самих. Це було як саме життя. А коли в когось з нас зникало натхнення, то ми брали паузу, давали думкам можливість поблукати. Це не було проблемою для нас.

Звучить містично та дивно, але сюжет часом складався сам. Ми буквально жили з цими характерами, знали їх як себе, відчували їхні страхи та прагнення. Ми обдумували стільки деталей з їхньої біографії, що частина навіть не згадується в книзі, проте вони були необхідні для нас.

Лінн: А ще важливо знати свої слабкі і сильні сторони. Бувало, що я надсилаю Валері сцену, всередині якої напис ПОТРІБНО БІЛЬШЕ ОПИСУ. І це ніби магія: мені приходить той же матеріал з чудовим описом, який доповнює сцену. Натомість вона мені могла прислати текст з поміткою РОЗВИНУТИ ЦЕЙ ДІАЛОГ, і я додавали напруги в діалог. У нашому випадку, дві голови краще, ніж одна.

Валері: В цьому, мабуть, перевага того, щоб бути молодшою сестрою. Їй часто доводилось відстоювати свою думку, таким чином вона розвинула талант в описі конфлікту! Однак вона більш відповідальна, аніж я. Часом мені складно відволіктися від всього «життя» і сісти перед комп’ютером, щоб створювати іншу реальність.

Я була тим студентом, який пише роботу в ніч перед її здачею, у мене складні стосунки з дедлайнами.

Сімейна справа

Лінн: Напевно це все закладено в генах. Я завжди переживала щодо дедлайнів, навіть щодо відповідей на електронні повідомлення. Сестра завжди казала мені трохи розслабитись, особливо коли я переживала, що лист від нашого редактора висить на пошті вже годину, а ми не відповіли. Врешті ми навчилися знаходити золоту середину.

Валері: Кажуть, що письменництво – професія самітників. У нашому випадку все навпаки –воно нас зблизило, змусило глибше пізнати себе. Сестринські зв’язки – це цінний дар, а створювати разом – процес взагалі безцінний.

Читайте також: П’ятдесят відтінків поганого для Вас

Джерело: Lynne and Valerie ConstantineHow Two Sisters Wrote One of This Fall’s Best Thrillers Together. Publishersweekly.com
Дата звернення: 13.11.2017
Переклала та зреферувала: Тетяна Легкобит

Поширте у соціальних мережах:

Share and Enjoy !

0Shares
0 0

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *