Антиутопії. 10 світів, у яких ви б не захотіли опинитися

 Антиутопії – це не завжди просто цікаві вигадані історії. Часто вони стають попередженням для людства. Вони змушують відкрити очі на політичну, соціальну та культурну ситуацію у світі. Всі ці романи поділяють загальні мотиви: жорстокість, панування технологій та придушення волі індивіда на користь правлячій верхівці. Ці книги складно читати, але те, яким чином вони змінюють ваш світогляд є безцінним. До вашої уваги, 10 класичних антиутопій, які варто читати просто зараз.

1. Джордж Орвелл – «1984».

Орвелла читати набагато страшніше, ніж романи жахів, хоча й у його книгах немає ні чудовиськ ні маніяків. Його світи реалістичні й тому такі лякаючі. Великий Брат, тотальний контроль, панування обману та насилля – все це здається чимось далеким, але якщо подивитися на те, куди прямує людство сьогодні та задуматись – стає моторошно, адже його образи тоталітарного світу можуть у будь-яку мить стати реальністю.

2. Олдос Гакслі – «Який чудовий світ новий!»

У своєму романі-антиутопії «Який чудесний світ новий!» Олдос Гакслі змальовує похмуру сатиричну картину утопічного майбутнього, в якому людей створюють генетично для пасивного служіння панівній ідеології і «всезагальному благу». Книга, яка захоплювала і жахала не одне покоління читачів, залишається й дотепер на диво актуальною.

3. Джеймс Баллард – «Автокатастрофа»

Баллард зовсім не схожий на Гаксі чи Орвелла. Він не вигадує нові варіанти реальності, а досліджує ту, у якій ми перебуваємо нині. Його роман про таку звичну для нас річ, як автомобілі. Але в уяві автора вони є не просто предметом розкоші та статусу чи звичайним засобом пересування. Його цікавить запитання: а що, як з’єднати людей і машин в одне ціле?

4. Ентоні Берджесс – «Механічний апельсин»

Берджесс – класик контркультурної прози. Його романи не про політику та стосунки держави та індивіда. «Механічний апельсин» – дикий літературний  експеримент. Герої роману – підлітки. Але вони не проводять дні за моніторами комп’ютерів, вечірками та навчанням. Їх цікавить насилля. А точніше – ультранасилля. Ця історія про те, як народжується людська жага до агресії та про те, що стається з дітками, котрі погано себе поводять.

5. Вільям Голдінг – «Володар мух»

У цій антиутопії головними героями є діти. Більше того, окрім дітей  там нікого немає, адже сюжет розгортається довкола групи підлітків, які потрапили у катастрофу та залишились самі на безлюдному острові. Без батьків, без вчителів, а головне – без контролю. Діти, які загрались у жорстокість, боротьбу за владу, полювання та війну дуже швидко забули, що таке поряднісь, доброта й милосердя. Ця книга ставить нам запитання: як легко ми можемо втратити свою людську подобу та чи можливо потім вгамувати свого  внутрішнього звіра?

6. Пол Остер – «В країні останніх речей»

Це дуже короткий роман. Але це саме той випадок, коли стислість є сестрою таланту. Остер малює дивний, апокаліптичний світ невідомої країни, спустошеної такою ж загадковою катастрофою. Інфраструктура – знищена, все довкола зруйноване і розбите. Повсюди відкриваються центри для  самогубців. Але їх там не рятують, їм допомагають. Але що робити в такому світі людині, яка попри всі жахіття, хоче жити?

7. Руперт Томпсон – «Розділене королівство»

У своєму романі Томпсон уявляє тоталітарний режим, який відокремлює громадян Сполученого Королівства на чотири географічні квартали залежно від їх гумору: меланхолійного, флегматичного, сангвінічного чи холерика. Дивний розподіл, чи не так? Але коли ви почнете читати книгу, одразу зрозумієте, що це не нісенітниця, а тонка політична байка та яскравий приклад того, як утопії переосмислюють не вигадані світи, а нашу сучасність.

8. П’єр Буль – «Планета мавп»

Дія  відбувається у XXVI столітті, коли міжзоряні польоти стали буденною річчю. Головні герої потрапляють на планету, де мавпи побудували високорозвинену цивілізацію, натомість люди живуть, як тварини. Це тонкий алегоричний роман змусить вас задуматись: чим ми відрізняємось від тварин та чи відрізняємось взагалі?

9. Філіп Дік – «Чи мріють андроїди про електричних овець?»

Філіп Дік, напевне,  найкраще дослідив актуальну для сучасності тему: стосунки людини та технологій. Головний герой його роману – мисливець за андроїдами. Але отримавши завдання спіймати нелегально прибулих на Землю об’єктів, він навіть не здогадується, що тепер він є не мисливцем, а жертвою. У своїй антиутопії Філіп Дік розмиває межі між машинами та людьми і його книги є актуальними саме зараз, коли симбіоз між живими істотами та технологіями є реальним, як ніколи раніше.

10. Вільям Гібсон – «Ідору»

Вільям Гібсон – батько кіберпанку та справжній класик фанти утопічної літератури. В романі «Ідору» дія розгортається в апокаліптичній Японії. Нанотехнології, інформаційні системи та віртуальна реальність – ось що цікавить автора. Ця антиутопія про те, куди може привести людство розвиток технологій та Інтернету та що трапиться тоді, коли ми отримаємо змогу навіть одружуватись з віртуальними людьми.

Якщо ж тебе часто мучають роздуми про сенс життя та те, яу ілвштований цей світ, то тут ми розповімо про 5 цікавих філософських праць, яких не варто боятися.

Джерело: Morris M. 10 Dystopian books you need to read. Listverse.com

Опубліковано: 15 лютого 2017 р.

Зреферувала Тетяна Нагайко.