Нині у книжковій спільноті надзвичайно зросла популярність такого формату заходів як книжкові клуби. Незалежні та мережеві книгарні організовують власні книжкові зустрічі, блогери запускають онлайн та офлайн-обговорення книг, медіа пропонують закриті книжкові клуби для спільноти, що фінансово підтримує їх.
Українські книжкові клуби
Серед найпопулярніших книжкових клубів в Україні — клуб від медіа «The Ukrainians», який проходить онлайн та офлайн у Києві. Раніше клуб відбувався у форматі Сократівського полілогу — учасники реєстрували на обмежену кількість місць в обговоренні, сиділи за круглим столом та мали по 2 хвилини на короткий виклад своїх думок. Але спільнота амбасадорів (людей, які щомісячно підтримують медіа фінансово) так стрімко розростається, що останні реєстрації закривалися за 5 хвилин. Тому організатори прийняли рішення змінити формат — відтепер книжковий клуб наживо відбувається як панельна дискусія між незмінною модераторкою Богданою Неборак та двома запрошеними експертами.
Що ж до онлайн-клубу, то усі рекорди б’є «Вовчиці» від авторок ютюб-каналу «Палає» Емми Антонюк та Яни Брензей. Їхній клуб популяризує українську літературу і розрахований на мешканців усієї України і навіть людей, що зараз перебувають за кордоном, адже долучитися до перегляду трансляції раз на місяць та онлайн-обговорення у чаті можна звідусіль. Це дійсно зручно для тих читачів, які не мешкають у Києві чи Львові, де такі події відбуваються постійно. У менших містах і не таких культурно-багатих обласних центрах знайти книжкову спільноту однодумців буває надзвичайно важко.
Клуб «Вовчиці» робить неможливе — після анонсу нової книги закінчуються тиражі! Так сталося зокрема й зі збіркою літературознавчих статей про вплив Російської імперії на українську літературу «За лаштунками імперії» Віри Агеєвої. Здавалося б, як заохотити тисячі людей читати таку складну книгу? Еммі та Яні це вдалося!
Чому людям подобається формат книжкового клубу?
Можливістю ділитися враженнями наживо, знаходити однодумців, відчувати навколо себе спільноту, бути долученим до культурного процесу.
Читання книги — це процес інтровертний та заточений на занурення у сюжет чи власні думки. Клуб і дискусія — це можливість обмінятися читацькими досвідами, залишити свої враження не лише на сторінках читацького щоденника чи в соцмережах.
Після ковідних обмежень та перших місяців повномасштабної війни людям особливо хочеться почуватися частиною живої спільноти, а не бути ще одним вікном на екрані. Саме тому зараз відбувається такий бум на офлайн-події — людям хочеться, як ніколи, відчувати життя і ловити кожну можливість.
Важливість модерування клубів
У багатьох книжкових клубів є модератор чи модераторка — людина, що спрямовує бесіду, ставить навідні запитання та визначає порядок висловлювань. Про важливість модерування такої бесіди писала Анастасія Євдокимова — культурна менеджерка та модераторка книжкового клубу від київської книгарні «Сенс».
«Усі, хто зібралися за реальним чи уявним столом для обговорення, можуть балакати чи слухати, підтримувати чиюсь думку чи наводити свої контраргументи. Адже саме множинність думок і вражень дає можливість подивитися на прочитаний текст під іншим кутом. Для такого формату модератор/ка — важлива одиниця. Щоби скерувати потік ідей та вражень, зафіксувати, повертатися до теми, якщо відійшли занадто далеко чи линули вперед».
Анастасія Євдокимова, культурна менеджерка та модераторка книжкового клубу від київської книгарні «Сенс»
Чи варто створювати нові книжкові клуби?
Насправді так! Адже в одному клубі не буде більше кількох десятків читачів-слухачів (якщо це, звичайно, не «Вовчиці», яких дивляться тисячі), а отже, так багато книголюбів ще не знайшли свій клуб. Що ж до менших міст та інших обласних центрів — тут ця ніша взагалі не зайнята. Якщо ви мешкаєте, наприклад, у Рівному чи Чернівцях — то можете бути взагалі першим/ою, хто організує книжковий клуб.
Роздумами про доцільність ще одного літературного клубу поділилася Валерія Коломієць — модераторка майбутнього клубу від літературної кав’ярні «Палітурка» на Хрещатику. За тиждень саме планується перша зустріч, для Валерії модерація цього клубу також буде дебютною.
«На перший погляд, може бути дійсно страшно починати свій книжковий клуб. Адже навколо вже так багато інших! Хто ходитиме до мене. Але ось я наважилася — бо дуже люблю читати і говорити про це. Перші реєстрації були від моїх друзів і знайомих, а далі — від просто відвідувачів кав’ярні. Я вже в очікуванні першого зібрання клубу!»
Валерія Коломієць, модераторка майбутнього клубу від літературної кав’ярні «Палітурка»
Серед книжкових клубів є як безкоштовні, так і платні. Наприклад, клуби від медіа організовуються для спільноти підтримки, тобто людей, які сплачують регулярні внески. Онлайн-клуби доступні усім. Дискусії від незалежних книгарень часто безкоштовні та потребують лише завчасної реєстрації. Чи доцільно створювати платний клуб? Так, якщо участь у ньому даватиме читачам відчутну користь. Наприклад, авторка київського клубу «Закохані у книги» блогерка Анастасія Гавриш бере за участь у клубі щомісячні внески, але натомість пропонує не просто одну зустріч-обговорення на місяць. Члени клубу щотижня зустрічають онлайн та діляться враженнями протягом читання, один раз влаштовують офлайн-дискусію, а також спілкуються з українськими сучасними письменниками, яких Анастасія запрошує долучитися до зустрічі в Зумі. У такому разі зрозуміло, чому участь платна. Адже навіть залучення письменників та такий серйозний процес модерації потребує ресурсів.
Тож якщо ви відчуваєте натхнення та бажання створити книжковий клуб — створюйте, об’єднуйте навколо себе залюблених у книги людей! Для цього не треба бути культурологом чи літературознавцем за освітою. Обговорювати можна і треба (!) не лише складні багаторівневі романи і класику, а й популярні книжки для відпочинку. Адже книжковий клуб це не лише інтелектуальна бесіда, це ще й соціалізація та розвага.
Авторка: Квіта Алейнікова
