Майкл Льюїс, автор бестселерів «Moneyball: Як математика змінила найпопулярнішу спортивну лігу у світі», «Гра на пониження» та «Невидима сторона», розповідає про свої етапи формування ідеї твору.
1. Зрозумійте свою аудиторію
«На момент випуску із Принстона я не знав, що робив. Я не знав нікого, хто писав заради прожитку. Це було щось зовсім нове».
На той час Льюїсу здавалося, що найлегше потрапити до індустрії журналів, призначених для дистрибуції у літаку та аеропортах. Прості відвідувачі у Bowery (підприємство в околицях Нью-Йорка) зацікавили автора, і він спробував написати про безхатьків у Нью-Йорку, відправивши матеріали в агентства in-flight.
«Я пам’ятаю листа від Delta Airlines: “Нам сподобався Ваш текст, але Ви маєте зрозуміти, що ми маємо заохотити людей відвідати певні місця, а не тікати звідти”. Тому мені потрібен був певний час, щоб зрозуміти цей ринок».
Льюїс пояснює свій успіх простою удачею: «Якби мої батьки не дали мені два–три роки дозвілля після коледжу, я навряд чи став би письменником».
2. Ловіть фортуну
Льюїс отримав телефонний дзвінок від Неда Чейза, відомого редактора книг у «Саймона і Шустер» (видавництво у США, працює з 1920 року), і отримав пораду щодо написання книги, яка згодом стала «Покером брехунів».
Можливо, ще більш сприятливим було те, як автор знайшов центральний сюжет для своєї книги «Невидима сторона». Пишучи у The New York Times Magazine про вчителя, який змінив своє життя, коли був його тренером з бейсболу у середній школі, Льюїс поїхав до Мемфісу, щоб провести інтерв’ю зі своїм товаришем по команді Шоном Туохі.
Розмовляючи з Туохі, Льюїс зіткнувся з Майклом Оером, підлітком-безхатьком та обдарованим спортсменом, який став центром книги про професійний футбол.
«Як ви бачите, усі ці пов’язані історії — просто фортуна», — каже Льюїс.
3. Не бійтеся чужого
Успіх Moneyball став поштовхом для нових знайомств Льюїса з керівниками НФЛ (Національна футбольна ліга), які були зацікавлені побачити свою версію Moneyball про футбол.
До цього часу Оер став новим відкриттям для тренера коледжу Ніка Сабана. Тут Льюїс побачив усі елементи історії: недооцінений підліток з надзвичайними здібностями та талантом, вихований матір’ю.
«Як тільки я це зрозумів, у мене вже була історія. Так завжди трапляється, у мене була ідея ще за шість місяців до моменту, коли я сказав, що збираюся про це написати. Та я завжди думаю, що є кращий, хто розуміється на цьому і напише про це. Завжди є частина, яка чужа для мене, можливо, тому я і не маю писати про це».
«Та правда в тому, що оскільки це чуже для Вас, Ви маєте це зробити. Це дозволить Вам знайти тих людей, яким це незнайоме теж. Це вже цікаві речі».
Джерело: Michael Lewis. 3 Pieces of Writing Advice From Michael Lewis. Writer’s Digest.
Переклала та зреферувала Марія Трофіменко
